Публікації

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ


 

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ  ТА ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ  ЗОБОВ'ЯЗАНЬУчасники зобов’язання завжди зацікавлені у зменшенні ризику його невиконання. Сторони договірних відносин, як правило, самі прагнуть виконати зобов’язання і, у свою чергу, зацікавлені в тому, щоб не допустити порушень з боку іншого учасника (учасників) зобов’язання. Нажаль, практика свідчить про те, що договори не завжди виконуються належним чином. Через це учасники договірних відносин створюють такі умови, щоб стимулювати іншу сторону до виконання прийнятих нею на себе зобов’язань і забезпечити власну майнову сферу від втрат. Цим пояснюється значення створення в законодавстві та ефективного використання на практиці системи забезпечувальних засобів.

Забезпечення виконання зобов'язань - це інститут, який історично склався ще з часів римського права. Римляни розробили досить згладжену систему правових засобів забезпечення зобов'язань. Основними з яких були: завдаток, неустойка, порука в формі стимуляції, заставу в формі ручного закладу, фідуціарної угоди і іпотеки.

Необхідність їх використання пояснювалася тим, що кредитор мав істотний інтерес в тому, що б бути впевненим у виконанні зобов'язань, і тому, що б забезпечити собі стягнення збитків, на відшкодування яких він має право в разі невиконання зобов'язань. Крім того, кредитор зацікавлений у тому, щоб боржник своєчасно виконав зобов’язання  під страхом невигідних для нього наслідків у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань.  Надалі в зв'язку з рецепцією римського права інститут забезпечення виконання зобов'язань поширився в багатьох європейських країнах.  

Інститут зобов'язального права займає важливе місце в системі цивільного права України. Зобов'язальне право охоплює сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини, які утворюються в зв'язку з передачею майна, надання послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставним придбанням майна.

Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, передбачених законом як юридичні факти.

Так, зобов'язання можуть виникати: з угод (в тому числі договорів) як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких які не суперечать йому; з адміністративних актів; внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва, а також відкриттів та інших результатів творчої діяльності; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.  

Належне виконання зобов'язань передбачає, що сторони які беруть участь в зобов'язальних правовідносинах, виконують покладені на них обов'язки у точній відповідності з законом, договором, а за відсутності таких вказівок - з тими вимогами, які звичайно пред'являються до виконання, а таким чином - з діловими звичаями , які склалися в практиці.

   Традиційний підхід до визначення засобів забезпечення виконання зобов'язання закріплений у Цивільному кодексі України.  Частина 1 статті 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком. Цей перелік способів забезпечення виконання зобов’язань не є вичерпним, оскільки договором або законом можуть бути встановлені також інші види забезпечення виконання зобов’язання.   

У сучасній юридичній літературі до таких додаткових видів забезпечення виконання зобов'язань відносять засоби, передбачені законом. До таких засобів  належать правила  по зустрічному виконанню зобов'язань;  положення про субсидіарну відповідальність учасників повного товариства; відповідальність власника за зобов'язаннями належного йому підприємства або установи; права кредитора, який виконав угоду, у разі ухилення іншої сторони від її нотаріального посвідчення вимагати в судовому порядку визнання її недійсною; право кредитора вимагати реєстрації угоди у разі ухилення іншої сторони від її реєстрації  та деякі інші  

Усі види забезпечення виконання зобов’язань можна впорядкувати в певну систему, поєднавши їх у три групи:

встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток);

супроводжуються виділенням з майна боржника певної його частини, яка повинна служити насамперед задоволенню можливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава, притримання);

мають на меті залучення до зобов’язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло слугувати задоволенню вимог кредитора (порука, гарантія).

Відповідно, всі види забезпечення виконання зобов’язання можна поділити на дві групи залежно від форми договору. Тобто ті, яким достатньо простої письмової форми, та ті, які згідно із законодавством потребують обов’язкового нотаріального посвідчення.  У ст. 547 ЦК України закріплено, що правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняються у письмовій формі, тому до першої групи можна віднести поруку, гарантію, заставу та завдаток. Разом із тим для деяких видів забезпечення виконання зобов’язань передбачене обов’язкове нотаріальне посвідчення. Так, хоча за загальним правилом для договору застави передбачена законодавством проста письмова форма, але у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об’єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Тому до другої групи можна віднести заставу нерухомості, іпотеку.

Підсумовуючи викладене,  хотілось би  відмітити, що учасники договірних правовідносин завжди заінтересовані у застосуванні різного роду гарантій належного виконання боржником зобов’язань для запобігання негативних наслідків, які можуть настати у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання, тому значення таких способів незмірно зростає. А  відповідно, види (способи) забезпечення виконання зобов’язань можна визначити як передбачені законом або договором спеціальні міри майнового характеру, що стимулюють належне виконання зобов’язань боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог (інтересів) кредитора.

 

 


 

Другие публикации


Юридичні послуги Київ | Юридична допомога Київ | Послуги юриста Київ | Всі права захищені | Копіювання матеріалу строго заборонено
Закрити