Публікації

Про генезис правового статусу права на ім'я, як суб'єктив-ного права особи, що забезпечує соціальне буття фізичної особи


Тому американський психолог Дейл Карнегі справедливо зазначає, що для людини звук його імені найсолодший і найважливіший звук людської мови. З юридичної точки зору значення цього суб'єктивного права фізичної особи чітко позначено авторами Проекту ЦК України, які віднесли його до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи [4].
 У сучасній юридичній літературі дана проблематика біля-жит дослідженню багатьма вченими. В першу чергу до них слід віднести М. Н. Кузнєцової, Н. С. Кузнєцової, Н. А. прибудинкового С. І. Чернооченко, Л. В. Красицька та ін Але, не дивлячись на це, дана проблема вимагає свого подальшого дослідження, як в широкому сенсі (наприклад, зміна імені або компенсація моральної шкоди за порушення права на ім'я), так і у вузькому (наприклад, використання імені однофамільцями). Одним з недостатньо досліджених питань, на мою думку, є питання про походження і розвиток юридичних уявлень про це суб'єктивному праві.
Ще з часів Древнього Риму імена римських громадян відображали зміст їх правоздатності. Так повне ім'я римського громадянина складалося з п'яти частин: 1) імені у власному значенні; 2) найменування сім'ї або роду; 3) імені батька в родовому відмінку; 4) найменування триби, в складі якої громадянин бере участь у голосуванні народних зборах; 5) прізвисько, почесне ім'я, яке присвоювалося громадянину за особливі заслуги перед державою [5]. У ранні періоди розвитку людства ім'я розглядалося як свого роду код. І той, хто володів ним, мав владу над людиною. Не випадково виник звичай, який історики та етнографи знаходять практично у всіх народів світу, - звичай приховувати своє ім'я [6].
У XIX столітті в своїх роботах право на ім'я розглядав відомий цивіліст І. А. Покровський. Він зазначив, що першим поштовхом у цьому напрямі послужили майнові інтереси, пов'язані з ім'ям. Прообразом і попередником загального права на ім'я з'явилося право торговця на фірму, тобто на торгове ім'я особи. Але мало-помалу з майнових інтересів починають переглядатися немайнові. Вже для торгової фірми важлива не тільки майнова сторона, важлива її репутація з боку чесності та добросовісності. Не менш важлива ця репутація та для людей неторгових. Це призвело до зведення права на ім'я, на ступінь самостійного цивільного права, і при тому право не купується тим чи іншим спеціальним актом і пов'язаного з буттям людської особистості [3].
У судовій практиці XIX ст. зазначена потреба була викладена в новій Німецькому Укладенні, який визнав у своєму параграфі 12 загальне право на ім'я і дає кожній особі судову можливість вимагати усунення незаконного користування його ім'ям. Приміром Німецькому Укладення послідувало Швейцарське (ст. 29), а так само російський проект Цивільного Уложення (ст. 4) і, таким чином, право на ім'я стало безперечним надбанням цивільного права [3].
У 20-х роках минулого сторіччя, в регулюванні особистих незаможних-дарських відносин починає простежуватися певна «еволюція»: так ЦК УРСР як і ГК інших радянських республік являли собою «омассовління» людини. Перший ЦК УРСР 1922 р. не містив взагалі прямих спеціальних норм про регулювання цих відносин, у свою чергу ЦК УРСР 1964 р, діючий до нашого часу включав в себе тільки дві норми, що регулюють власне особисті стосунки - про захист честі й гідності (ст. 7 ) та про охорону інтересів громадянина, зображеного в творі образотворчого мистецтва (ст. 511).
Кардинальні зміни в законодавстві відбулися після ратифікації Україною Міжнародної Конвенції про права дитини 1989 р., яка передбачає, що дитина повинна бути зареєстрована зразу ж після народження і має право на ім'я (ст. 7) [7]
Дослідивши генезис і значення цього права для людини, я вважаю, що кожна особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах життєдіяльності. Не випадково глава 21 другої книги Проекту ЦК України починається зі статті 287, присвяченій праву на ім'я [4].
Аналіз його ст.ст.287-289 свідчить про те, що дане право у разі його порушення підлягає цивільно - правової охорони, що підтверджує важливу тенденцію в умовах демократично правової держави - це не тільки розширення предмета правового регулювання, а й вдосконалення механізму захисту прав і свобод людини, основи якого були закладені ще на рубежі ХІХ ст. Генезис юридичних уявлень про право на ім'я показав, що його правовий статус від «свого роду коду» досяг правового статусу суб'єктивного права, що забезпечує соціальне буття фізичної особи.

 
  Література:
1. Малеина М. Н. Право на ім'я. / / Держава і право. - № 5. - 1998. - С. 99-103; Малеин Н. С. Тенденції розвитку цивільного права. / / Радянська держава і право. - № 1. - 1978. - С. 40-47; Придворов Н. А. Проблеми цілісності людини в Цивільному Кодексі. / / Збірник матеріалів науково-практичного семінару. - Харків: ХІВД, 1993. - С. 64-69.
2. Придворов Н. А. Проблеми цілісності людини в Цивільному Кодексі. / / Збірник матеріалів науково-практичного семінару. - Харків: ХІВД, 1993. - С. 64, 67.
3. Покровський І. А. Основні проблеми цивільного права. - М.: «Статут». - 2001. - С. 123 - 124.
4. Проект ЦК Украiни вiд 25 вересня 1996 р. / / Украiнська право. - 1999. - № 1 - с.133-134.
5. Красіцька Л. В. цивільно-правовими регулювання особистих немайновіх прав громадян: Монографія. - Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. - С. 140-141.
6. Малеина М. Н. Право на ім'я. / / Держава і право. - № 5. - 1998. - С. 100.
7. Міжнародні акти про права людини. - М.: Видавнича група НОРМА - ИНФРА. - 1998. - С. 308.

Інші публікації


Юридичні послуги Київ | Юридична допомога Київ | Послуги юриста Київ | 2010- | Копіювання матеріалу сурово заборонено